Що таке кесонна хвороба і як з нею боротися

Дайвінг потенційно може бути небезпечним, але при дотриманні правил він стає одним із найбезпечніших “екстремальних” видів активності. Ступінь ризику залежить в першу чергу не від океану, а від підготовки, дисципліни та типу занурень.

Наскільки небезпечним є дайвінг за статистикою?

У рекреаційного дайвінгу (за даними DAN та PADI) ризик смертельного випадку — приблизно 1 на 100 000–150 000 занурень,

що можна порівняти або нижче, ніж:

• альпінізм, мотоцикли та гірські лижі – значно небезпечніші;

• біг, плавання - порівняно або вище (у деяких вікових групах).

Тобто формально дайвінг не відноситься до високо ризикованих видів спорту, якщо дотримуються стандартів.

Чому це може бути небезпечним?

Проблеми виникають, коли порушуються базові правила:

• занадто швидкий підйом → ризик декомпресії;

• недостатній контроль газу → нестача повітря;

• погана плавучість → баротравми;

• стрес та паніка → більшість реальних аварій;

• пірнання поза рівнем сертифікації.

Що таке кесонна хвороба

Кесонна хвороба – це побутова назва декомпресійної хвороби (ДКБ).

Вона виникає, коли людина надто швидко піднімається з області підвищеного тиску (під водою, в кесонах, барокамерах), і в її крові та тканинах формуються бульбашки інертних газів, найчастіше азоту.

Нижче просте і зрозуміле пояснення.

Що відбувається у організмі?

• Коли людина перебуває під тиском (наприклад, під водою), її організм розчиняє більше азоту.

• Якщо піднятися занадто швидко, розчинений азот не встигає вийти через легені і починає утворювати мікропухирці, які:

• закупорюють судини,

• дратують тканини,

• порушують роботу нервової системи, суглобів та внутрішніх органів.

Симптоми кесонної хвороби

Вони можуть з'явитися за кілька хвилин або годин після спливання.

Легкі форми:

1. Біль у суглобах та м'язах,

2. Висип або свербіж,

3. Втома, слабкість.

Тяжкі форми:

1. Оніміння, параліч, порушення координації,

2. Запаморочення, слабкість у ногах чи руках,

3. Проблеми з диханням, біль у грудях,

4. Втрата свідомості.

Це вже нагальна ситуація.

Від чого залежить ризик?

• Занадто швидке спливання,

• Глибокі та/або довгі занурення,

• Погана гідратація, алкоголь, втома, холод,

• Літній переліт після дайвінгу,

• Порушення декомпресійних зупинок.

Що робити при підозрі на декомпресійну хворобу?

1. Кисень 100% (якщо є) — перша допомога в дайвінгу.

2. Положення лежачи, спокій, тепло.

3. Негайно в гіпербаричну камеру це основний метод лікування.

4. Не пити алкоголь і не підніматися вище (у гори, літак).

Як запобігти кесонній хворобі?

1. Випливати повільно (не швидше 9 м/хв).

2. Робити зупинку безпеки на 5 метрах (3-5 хвилин).

3. Слідкувати за часом та глибиною по комп'ютеру.

4. Не пірнати втомленим, переохолодженим, зневодненим.

5. Не літати щонайменше 12–18 годин після дайвінгу (для складних — до 24+).

Як уникають кесонну хворобу професійні дайвери

Професійні дайвери – комерційні, технічні, військові – використовують суворі протоколи, щоб майже повністю виключити ризик кесонної хвороби (декомпресійної хвороби, ДКБ). Нижче — повний та точний розбір, зрозумілий навіть без підготовки.

1. Планування за декомпресійними таблицями та моделями

Фахівці не дайвлять "на око" - кожен профіль розраховується заздалегідь. Використовуються:

• Комерційні таблиці (US Navy, DCIEM, NOAA).

• Комп'ютери із алгоритмами Bühlmann ZHL-16, VPM-B, RGBM.

• Широкі градієнти (GF), що збільшують безпеку.

Це дозволяє точно прогнозувати, скільки та які зупинки потрібні.

2. Повільне та контрольоване спливання

Професіонали суворо дотримуються:

• Швидкості спливання: зазвичай 9 м/хв або навіть повільніше.

• Покрокова декомпресія: зупинки кожні 3–6 м.

• Чим глибше і довше занурення, тим довша декомпресія (іноді кілька годин).

3. Використання газових сумішей

Це є ключовим елементом. Профі використовують:

1) Тримікс (кисень + гелій + азот)

• Гелій замінює частину азоту → менше інертного газу → менше ризик ДКБ.

• Знижує наркоз та підвищує контроль.

2) Нітрокс на дрібних зупинках

• Вища фракція кисню зменшує кількість азоту в тканинах → прискорює дегазацію.

3) Перехід на 50% O₂ чи чистий кисень на 6 метрів

• Це різко прискорює виведення азоту.

4. Глибинні станції та декомпресійні колоколи

У комерційному дайвінгу:

• Дайвери можуть спливати не на поверхню, а в декомпресійний колокол, де подають потрібні гази.

• На поверхні – декомпресійні камери, куди дайвер входить безпосередньо після занурення, залишаючись під тиском.

Така система дозволяє робити декомпресію в теплому, сухому, контрольованому середовищі.

5. Сатураційний дайвінг

Використовується за глибин 150–300+ метрів.

Команда живе під тиском у спеціальному модулі кілька днів або тижнів, щоб:

• наситити тканини стабільною кількістю інертних газів,

• виконувати всю роботу з цього тиску,

• пройти одну-єдину декомпресію наприкінці місії.

Це набагато безпечніше, ніж щодня пірнати туди-сюди.

6. Контроль стану: гідратація, температура, втома

Професіонали суворо стежать за:

• гідратацією (зневоднення збільшує ризик ДКБ),

• теплом – використовують сухі костюми, підігрів, гарячу воду,

• відпочинком – втома збільшує ризик мікроежекцій азоту.

7. Виключення факторів ризику

Професіонали уникають:

• алкоголю за добу,

• інтенсивних навантажень після дайву,

• швидких перепадів висоти,

• польотів до завершення повного інтервалу безпеки.

8. Дайв-супервізор та суворі процедури

У професійному дайвінгу рішення ухвалює не сам дайвер, а:

• Dive Supervisor,

• медичний фахівець,

• оператор декомпресійної камери;

Це виключає імпровізацію та знижує ризик помилок.

Підсумок: Чому у професіоналів менше ДКЛ?

Тому що вони використовують:

✔ точні моделі та таблиці

✔ декомпресію за протоколом

✔ правильні газові суміші

✔ контрольоване середовище (колоколи, камери, сатурація)

✔ сувору дисципліну

За такого підходу ризик декомпресійної хвороби стає мікроскопічно малим.

Купити в Україні професійне спорядження для дайвінгу та підводного полювання можна у спеціалізованому магазині Батискаф або замовити на сайті Batiskaf.ua.